Реагент омнівалентний Anti-Salmonella A-67

Його готують із суміші моноклональних антитіл до всіх групоспецифічних антигенів О сальмонел.

Омнівалентний ентероклон швидко і інтенсивно реагує з усіма з них, тому негативна реакція з високим ступенем ймовірності вказує на те, що ізолят, що тестується, не є сальмонелою. Таке твердження ґрунтується на високій чутливості реагенту. Однак він може давати неспецифічну позитивну реакцію внаслідок наявності у сальмонел та інших бактерій (насамперед із сем. Enterobacteriacea) подібних антигенів. Такі перехресні реакції при використанні антисироваток виявляються значно частіше, ніж при проведенні аглютинації реакції з ентероклонами. Однак навіть моноклональні антитіла до сальмонел здатні розпізнавати антигени інших видів бактерій, наприклад, деяких сероварів E.coli і Сitrobacter spp., а іноді Proteus spp. та Hafnia alvei. Встановлено, що антигени сальмонел О30, О35, О43 і О50 дають перехресні реакції з аналогічними антигенами E. Coli, а антигени сальмонел О4, О7, О8, Про антигенами Сitrobacter spp. Тому перед тестуванням виключають належність ізоляту до групи E.coli на підставі оцінки здатності ферментувати лактозу та утворювати сірководень. Однак слід мати на увазі, що існують лактозонегативні штами E.coli. З іншого боку, не завжди вдається диференціювати лактозонегативні утворюють H2S штами Сitrobacter spp. strains від сальмонел на основі морфології колоній. Антигенна спорідненість цих бактерій у ряді випадків спричиняє їхню взаємодію в реакції аглютинації з омнівалентним ентероклом. Для їхньої диференціації проводять біохімічні тести, в т.ч. піразний, лізин-декарбоксилазний та з ціанідом калію.

Перехресні реакції омнівалентного ентероклону з шигелами підгрупи B (S.flexneri) і D(S.sonnei) виключаються, оскільки ці моноклональні антитіла не реагують з шигелами.